П’ять мудреців прогулювалися лісом і заблукали. Знайти дорогу виявилося непросто. Прийти до спільного рішення вони теж не змогли, тому кожен мудрець вчинив по-своєму. Хто ж із них ухвалив правильне рішення, а хто помилився?
— Інтуїція підказує, що треба рухатись ліворуч, — сказав перший мудрець.
— А я вважаю, що треба йти праворуч, бо слово походить від «правильно», — сказав другий мудрець.
— Я повертатимуся назад, звідки прийшли, туди й треба повертатись, — сказав третій приятель.
— Ліс має закінчитись, адже всьому є кінець, тому треба продовжувати рухатися вперед, — гордо заявив четвертий мудрець.
— Ви помиляєтесь, слухайте мене. Потрібно вибратися на найвище дерево і подивитися, де ми знаходимося, — запропонував п’ятий мудрець.
Поки він шукав дерево і підіймався на нього, всі мудреці розійшлися у свої боки. На верхівці дерева було добре видно, в який бік треба рухатися, щоб швидше вийти з лісу. П’ятий мудрець міг спостерігати за своїми приятелями і навіть здогадався, хто з них першим досягне мети.
Він вважав себе переможцем, адже вирішив завдання самостійно. Інші просто пробували різні шляхи вирішення і сподівалися на успіх. Їхня впертість їх підставила. Даремно він був настільки самовпевненим, адже переміг не лише він.
Перший мудрець, що рухався вліво, потрапив у дрімучий ліс. Він кілька днів голодував та ховався від лісових хижаків. Через деякий час він навчився виживати за таких умов і добувати їжу, своїми знаннями перший мудрець міг поділитися з іншими.
Другий мудрець зустрівся з потенційною небезпекою – злі розбійники перебували у правій стороні. Вони відібрали у нього всі цінні речі і зробили таким самим розбійником, змушували грабувати та залякувати бідних людей. Але мудрість і досвід допомогли йому перевиховати розбійників, навчити їх бути добрими та чуйними. Каяття злочинців було настільки щирим, що після смерті другого мудреця вони стали на його шлях.
Третій мудрець вийшов на широку дорогу, рухаючись у зворотному напрямку. Він облаштував її так, що незабаром інші люди могли спокійно ходити лісом і не боятися заблукати.
Четвертий мудрець став першовідкривачем. Він побував там, де ще не ступала нога людини. Він знайшов дивовижні лікувальні рослини, небачених тварин та гарну природу.
П’ятий мудрець став експертом із знаходження коротких лісових шляхів. До нього зверталися багато людей, що заблукали в дрімучій пущі.
Таким чином, вся п’ятеро мудреців виявили справжню мудрість і впоралися зі своїм призначенням.
Мораль цієї притчі така: істинна мудрість – це бажання йти власною дорогою, адже кожен шлях особливий для людини.
