Ми з подругою стали свідками цікавої ситуації у кафе, що спеціалізується на морозиві, соках та фруктових коктейлях.
Біля нашого столика розташувалася родина – тато, мама та син років п’яти-шести. Хлопчик поводився дуже динамічно, крутився, схоплювався на кріслі, підбігав до вікна подивитися на машини, що проїжджали, і т.д. Мама радила йому поводитися спокійніше, але особливо не наполягала, надаючи синові самому робити висновки.
Сім’я зробила замовлення і, коли офіціантка вже несла тацю з морозивом та соками, хлопчик якраз вирішив вкотре рвонути до вікна. Пробігаючи, він випадково штовхнув офіціантку, а та, щоб утримати тацю, різко підкинула вільну руку вгору, зачепивши дитину.
Хлопчик отримав щось на кшталт ковзного ляпаса, від несподіванки розплакався, а молоденька офіціантка теж була на межі сліз. Звичайно, вона розуміла, що її не похвалять власники кафе, якщо буде скарга відвідувачів. Дівчина навіть зробила крок до столика, маючи намір вибачитись, але її випередила мама.
— Сину, я ж тебе багато разів просила не бігати, бачиш, ми мало не втратили морозиво, і підвели офіціантку. Тобі ж зовсім не боляче, правда? Вибачся, будь ласка, і давай, нарешті поїмо морозива.
Хлопчик ще кілька разів схлипнув, приголомшена офіціантка застигла на місці, а тато легенько підштовхнув сина до неї, і хлопчик тихо сказав:
— Я не хотів вас штовхнути, вибачте…
У дівчини підозріло заблищали очі, вона поставила чашки та склянки на стіл, і вдячно подивилася на цю дивовижну родину:
— Смачного! Спасибі вам велике…
