Коли ви востаннє відчували справжню радість? Як маленька дитина, здивовано дивилися на світ і посміхалися щиро? Коли востаннє ви раділи гарній погоді чи чудовому сходу сонця?
Зрозумійте, кожна мить життя – це радість. Якщо ви не навчитеся радіти дрібницям, ви не зможете стати справді щасливою людиною та подарувати радість близьким. Як навчиться радіти? Простіше простого! Прочитайте цю притчу.
Старий у поношеній куртці сидів просто на тротуарі. Поруч із ним стояв величезний капелюх, біля нього картонка. Ні, він не просив грошей, там було написано: «Мені потрібна радість».
Маленький хлопчик сміливо наблизився до незнайомого діда. Він тримав золоту монетку, хотів допомогти старому. Коли він побачив, що в капелюсі не було грошей, він здивувався. Там було багато книг, цукерок, якісь записки, але не купюри.
— Привіт малий! – заговорив дід.
— Вітаю! — несміливо відповів хлопець.
— У мене є лише гроші, але я хотів вам допомогти… — продовжив він.
— Нічого страшного. Любиш цукерки?
— Ні, у мене алергія.
— А читати подобається?
— Я поки що не навчився.
— Може, ти любиш повітряні кулі?
— Так дуже!
Старий дістав із капелюха кілька різнокольорових кульок і дав хлопцеві.
— А що я вам винен?
— Це я тобі винен, тому й дарую тобі кулі. Ти подарував мені радість, мені подобається робити людей щасливими. Це чудова нагода. Коли ти викликаєш усмішку на обличчі незнайомої людини, тебе переповнюють дивовижні почуття. Такий шанс упускати не можна, це не коштує жодних грошей!
