Я дуже перебірлива в питаннях їжі. Їм лише те, що приготувала сама або мої близькі. Крім того, у мене багато вимог до гігієни. Я ніколи не буду їсти їжу, якщо знатиму, що її готували в неналежних умовах. Тому я не купую фастфуд, пиріжки, шаурму та іншу їжу в точках вуличної торгівлі.
Я також стежу за тим, щоб раціон був здоровим і збалансованим. Для мене важливо правильне поєднання продуктів. Я не розумію, як можна після риби пити солодкий чай або їсти рис разом із фруктами. Або ж курагу, яку свекруха постійно додає у плов.
Але в родині мого чоловіка зовсім інше ставлення до кулінарії. Ми разом лише місяць, тому я ще не навчила його своїм кулінарним правилам. До цього я не бувала в гостях у його батьків, оскільки вони живуть далеко. Та коли чоловікові дали відпустку, ми вирішили відвідати їх.
Після приїзду батьки чоловіка запропонували нам поїсти або випити кави з пирогом. Ми обрали перший варіант, адже зголодніли в дорозі, тим паче, що вирушили в поїздку одразу після роботи — лише встигли поснідати вранці.
Щойно я побачила страви на столі, одразу відчула нудоту. На одній тарілці лежали оселедець, буряк, цибуля, часник і хліб. Свекруха зібралася робити з цього бутерброди. Також була тушкована картопля, яку я з радістю з’їла б, але вона додала туди сало. Судячи з частувань, я зрозуміла, що свекрусі подобається поєднувати несумісні продукти. Або вона просто використовує все, що є в холодильнику. Можливо, у неї зі свекром якісь проблеми зі смаковими рецепторами, адже інших пояснень я не знаходжу.
Я відмовилася від трапези, сказавши неправду, що в мене сильно розболівся зуб.
Коли ми повернулися додому, свекруха зателефонувала чоловікові й почала скаржитися на мене. Вона назвала мене розпещеною панянкою через те, що я не захотіла обідати за їхнім столом. Але що я можу зробити, якщо не звикла до такої їжі? Якби я бодай відкусила шматочок, це видовище було б не для слабких нервів. Просто їхні страви виглядають як їжа для свиней. То чому я маю це їсти?
