Ось настав найщасливіший день вашого життя. Поява його на світ відкрила нові грані навколишнього світу. Ця крихітка лежить перед вами — беззахисна, жива, ще пахне молоком. Це ваш синок. Частка вашої душі, серця. Маленькі ручки стискаються в кулачках, носик тихенько сопе. Ви розумієте, що він потребує вашого захисту, турботи, любові. Нині він повністю вам підконтрольний. Ви відчуваєте його найпотаємнішими куточками душі.
Його перші сльози у дитячому садку. Він так звик, що мама постійно поряд. Після повернення додому, він ставить вам безліч запитань: чому трава зелена, чому тінь ходить слідом, чому собака каже «гав»?
Потім його допитливі очі, які хочуть увібрати більше інформації в школі. Спочатку дуже важко висидіти цілий день за партою. Але він з усім справляється, і ви його завжди підбадьорюєте. Ви вірите у нього. Перші бійки, перші симпатії до дівчат, розбиті коліна.
Незабаром вашого сина наздоганяє світ комп’ютерних ігор. Ви допомагаєте йому не втратити відчуття реальності. Як швидко летить час. Для нас це одна мить, а для сина дні, наповнені інформацією, новими пізнаннями, новими відчуттями.
Він дорослішає з кожним днем, стає самостійним. Вчиться приймати рішення, ставить собі за мету, чогось прагне.
І ось ви вже вибираєте із ним костюм на випускний. Син на голову вищий за вас. Ви стаєте навшпиньки, щоб поправити йому краватку. Сльози ллються струмком. Чи то від радості, чи то від жалю швидкоплинності часу. Потім розлука. Служба в армії. Вам важко це прийняти, серце стискується у грудях. Але ви вірите в нього, що він подолає будь-які неприємності, подолає труднощі.
Так схуд, щоки запали… Повернення з армії. Через деякий час він знайомить вас з Наталкою, потім — з Вікою. Тільки ви звикли до однієї обраниці, як раптом син заявляє: «Мамо, я одружуся з Катею!»
До вас приходить усвідомлення, що він стає все далі і далі … Він йде в доросле життя до іншої, яка підтримуватиме його, гладитиме сорочки, поправлятиме краватку. Вам доведеться відпустити сина. Адже він уже дорослий.
Не варто заважати йому. Не йдіть за ним по п’ятах. Не контролюйте, що ВОНА готує йому на сніданок, обід та вечерю. Не критикуйте ЇЇ. Адже ваш син її любить. Значить, повинні полюбити і ви.
Ніколи не забувайте:
Син не перестав бути вашою дитиною. У нього просто новий етап у житті. Дозвольте йому будувати свою сім’ю, вирощувати дітей, самореалізуватися.
Протягом усього життя вас пов’язуватиме незрима нитка. Її ніхто не може обірвати.
Не будьте егоїстичні. Не змушуйте його постійно бути у вашому житті. Дзвонити постійно, приходити на перший поклик. Не затьмарюйте життя своєї дитини.
У вас залишилося стільки невитрачених почуттів. А він пішов до НЕЇ. Не варто засмучуватися. Переключіть свою увагу на щось інше. Знайдіть нове захоплення, заведіть домашнього улюбленця.
Ви завжди будете його мамою. І ваше місце ніхто в цьому житті не займе. Адже ваш хлопчик цінує та любить вас за щирість, доброту та розуміння. Не підведіть його. Не треба ставати злою та сварливою старою. Це не принесе нікому гармонії та радості.
Дозвольте вашому синові бути щасливим.
