Хлопець вирішив одружитися. Щоб добре відсвяткувати та повеселитися, він запросив на свято своїх найкращих друзів. Запрошувати стандартно він не хотів, вирішив поставитися з гумором до цієї справи:
— Треба вигадати якусь креативну ідею, адже паперові весільні листівки – це минуле століття.
Молодята довго обговорювали, як розіграти друзів і повідомити їх про майбутнє весілля. Незабаром нареченому спала на думку одна ідея:
— Дивись, я, здається, придумав!
— Саню, привіт. У мене тут проблеми, допомога твоя потрібна. Чи зможеш приїхати в призначений час? — Стривоженим голосом заявив по телефону наречений своєму другові.
— Вибач! Маю справи на роботі. Я передзвоню тобі завтра! – сухо відповів приятель.
— Він обов’язково передзвонить, нам же не поспіхом! – радісно повідомив хлопець своїй майбутній дружині.
Він почав обдзвонювати й інших хлопців, проте практично всі відмовляли у допомозі, прикриваючись турботами та проблемами. Дехто й зовсім не піднімав слухавку.
— Мабуть, я вигадав поганий план… — засмутився він.
— Ні, навпаки, твій план геніальний. Я візьму з тебе приклад і подзвоню своїм подругам. Подивимося, хто готовий мені допомогти.
Наречений засмутився дуже, адже він не очікував такої зради з боку своїх найкращих друзів. Ніхто навіть не вислухав його, тож і про весілля потенційні гості не знали. Залишився останній номер, з сумом хлопець набрав його:
— Вітаю! У мене проблеми. Без твоєї допомоги не впораюсь!
— Зараз відпрошусь із роботи і приїду. П’ять хвилин! Тримайся!
— Стривай. Мені потрібний ти в суботу. Цілий день бери відгул. На весіллі гулятимемо. Ти не проти ролі свідка приміряти?
— Звісно, не проти. Ось ти мене розіграв! Вітаю! Тоді до зустрічі! – засміявся приятель.
Наречений сів на кухні і взявся за голову. За стільки років у нього зібралося багато друзів, тільки вони виявилися фальшивими. Дякувати Богу, він вчасно все усвідомив і зрозумів, хто є хто.
До речі, він завжди допомагав своїм «справжнім» друзям, тому вони користувалися становищем.
— Надія ще не вмерла. Вони ж обіцяли передзвонити. Може, до суботи все виправиться! – сказав майбутній чоловік своїй коханій.
Даремно він сподівався і вірив їм. Якщо раніше «друзі» дзвонили по сто разів на день, то тепер телефон уперто мовчав.
— Виявляється, у мене є лише один друг.
— У мене також немає подруг, як з’ясувалося. Ніхто й слухати мене не хотів, — з сумом відповіла наречена.
— Люба, не переймайся. Зате тепер ми точно знаємо, що цього дня з нами будуть лише найближчі люди, які не стануть нам заздрити і розводити плітки.
— Знаєш, ти маєш рацію. Краще мати одного друга, але вірного, ніж десятки зрадників. Тобі ще пощастило, коханий, у тебе хоч один справжній товариш знайшовся, я лишилася зовсім без подруг!
